Недашковська Юлія Ігорівна

вчитель початкових класів, спеціаліст

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватися з екологічною освітою і здійснюватися в ігровій формі навчання. Гратися люблять, як відомо, усі діти, тож, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити предметом навіть найпасивніших учнів.

Ігрова діяльність формує досвід прийняття еко­логічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створен­ню зв'язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Найповніше потребам розвитку творчих здіб­ностей дітей молодшого шкільного віку відповіда­ють пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не зациклюється на процесі навчання, воно відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварин, ігри-вікторини "Що в лісі росте?", "Хто в лісі живе?", "Лісові орієнтири", "Квітковий годинник", аукціони знань на нескладну тему: "Які рослини можна знай­ти в тарілці супу?" і т.д.

Розв'язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно-ро­льові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається в разі дотримання методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосе­редність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робін-зонів, лісових мешканців, мандрівників дають змогу кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами по­ведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище — словесні дидактичні ігри. їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в при­роді, у формуванні позитивних рис.

Крім того з учнями молодших класів проводяться екскурсії, походи, які є не тільки заходами відпо­чинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять у собі також ряд екологічних завдань, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей.

Створена грою творча наукова атмосфера задоволь­няє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізна­вальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах заняття, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів.

1. Сприймати ліс означає:

—почути — усвідомлювати, визначати, локалізу­вати і відтворювати звуки лісу;

—скуштувати — збирати, переробляти та їсти лісові рослини ("мала лісова кухня");

—принюхатися — розрізняти запахи, локалізува­ти їх;

—відчути на дотик — визначати предмети, ототож­нювати властивості та особливості їх поверхонь;

—бачити — усвідомлювати вигляд, колір, струк­туру, порівнювати, окреслювати, збирати, спостері­гати, художньо осмислювати.

2.   Порівняти і знайти.

Навчити вихованців упізнавати рослини. З кошика, куди покладено різні рослини або їх листки, квіти, насіння, дитина вибирає кілька, а потім відшукує на таблицях (малюнках, картках) подібне зображення.

Варіанти: під зображенням на таблиці можна поставити неправильні назви, які учень має виправити.

3.   Все побачити, нічого не забути.

На серветці лежать десять предметів, зібраних дітьми під час прогулянки в лісі. Протягом 10 секунд учні їх розглядають. Потім предмети накривають серветкою, а учасники гри називають і описують їх-; Наступного разу деякі предмети міняють або дода­ють інші. Діти мають визначити, які зміни відбулися*

4.   Загадковий ліс.

Школярам дається завдання — не обмежуючи своєї фантазії, намалювати сюжет на "лісову тему". Коли ж вихованці закінчать роботу, треба скласти реєстр усіх звірів, птахів, рослин, яких вони нама­лювали. Враховується і їхня кількість та повторюва­ність. Наприклад: було намальовано 5 білок, 3 ли­сиці, 10 ялинок тощо.

Під час екскурсії до лісу перевірити, чи справді можна побачити там усе, зображене на малюнках. Що зустрічається частіше, що рідше, чого взагалі в лісі немає, про що забули?

Дитячі малюнки на тему "Ліс моєї фантазії" слід оформити як виставку.

5. Музей природи.

Під час прогулянки в лісі вчимо звертати увагу на речі, на перший погляд непомітні. Кожен учень збирає до свого кошика чи пакета все незвичайне за формою, структурою чи забарвленням. Наприклад, кольорові камінці, шматочки кори, фрагменти коріння, сухі квіти, плоди тощо.

А вже в класі, на уроці, даємо простір дитячій фантазії під час роботи з цим матеріалом. Адже уява дітей підказує найфантастичніші варіанти: шматочок коріння — казковий змій, фрагмент кори — гірський пейзаж. Що це за предмети? Звідки вони походять? Що з ними було б, якби їх залишили в лісі?

Потім із знайдених і оброблених матеріалів робимо виставку — музей природи. Свої знахідки діти можуть розфарбувати, доліпити, щоб створити повноту образу. Необхідні матеріали: нитки, ножиці, фарби, картон.

6.   Звуки лісу.

Змагання. Кожна дитина протягом визначеного часу намагається почути й розпізнати якнайбільше звуків лісу. За кожний звук (їх записують у блокнот) учасник отримує бал. Наприклад: вітер, голоси птахів, голоси звірів, вода (струмочок, водограй, річка), дзижчання комах, звуки, що їх створює діяльність людини (пилка, транспорт, людські голоси тощо).

Сприймаємо звуки. Невелика група дітей робить якнайточніший опис почутих звуків. Для кращого їх сприйняття можна навіть лягти на землю, приту­литись вухом до стовбура дерева й заплющити очі.

Відтворюємо звуки. Тепер спробуємо відтворити окремі звуки, а також створити нові (дозволено стрибати, повзати, терти шматочком кори по стов­буру дерева, ламати сухі гілки та палиці, шарудіти опалим листям тощо).